Три шляхи ведуть до знань:
шлях роздумів – це шлях найбільш
благородний
шлях
наслідування – це шлях найбільш легкий і
шлях досвіду – це шлях найбільш гіркий.
Конфуцій
Державний стандарт базової і повної середньої освіти визначає значення математичної освіти для
життєдіяльності особистості в сучасному суспільстві. В ньому зазначено:
«…Якість математичної підготовки молодого покоління – індикатор готовності
суспільства до соціально – економічного розвитку, мобільності особистості в
освоєнні і впровадженні нових технологій, розумінні принципів будови і
правильного використання сучасної техніки, сприйманні наукових і технічних
ідей. Тобто
від якості математичної підготовки залежить науковий, технічний, технологічний,
економічний і оборонний потенціал держави.»
Але якісну
математичну підготовку неможливо надати молодому поколінню, використовуючи лише
традиційні прийоми та методи навчання. Сучасному педагогу необхідно так
планувати навчальний процес, щоб кожен здібний учень мав змогу повністю
проявити себе, тим самим підвищити якість знань та свій творчий потенціал. За
таких умов в сучасній освіті не обійтись без використання педагогічних
інновацій.
В законі України
«Про інноваційну діяльність» інновації визначаються як «…новостворені
(застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або
послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного,
комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість
виробництва і (або) соціальної сфери; інноваційна діяльність - діяльність, що
спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та
розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.
Інноваційна
педагогічна діяльність – заснована на осмисленні практичного педагогічного
досвіду цілеспрямована педагогічна діяльність, орієнтована на зміну й розвиток навчально-виховного
процесу з метою досягнення вищих результатів, одержання нового знання,
формування якісно іншої педагогічної практики.
Продуктами інноваційної педагогічної діяльності є
нововведення, що позитивно змінюють систему освіти, визначають її розвиток і
характеризуються як нові чи вдосконалені. Такими нововведеннями є сучасні
освітні технології, що забезпечують особистий розвиток людини і колективної
свідомості, тим самим стають важливим результатом інноваційних зрушень.
В наш час як теоретична так і практична педагогіка
характеризується переосмисленням й зміною багатьох поглядів і підходів,
відмовою від деяких застарілих традицій і стереотипів. Сьогодення потребує від
педагога – практика високого професіоналізму, володіння сучасними технологіями навчання
та виховання, бажання та вміння постійно вчитися та самовдосконалюватися,
творчого підходу з одного боку й деякої прагматичності з іншого та раціоналізму
з іншого.
Сучасна освіта – це освіта для людини. Її стрижнем є
розвиваюча, культуротворча складова, виховання здатності до самоосвіти і
саморозвитку особистості, яка вміє використовувати набуті знання і вміння для
розв’язання проблем, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію,
прагне змінити на краще своє життя.
Головне завдання, що стоїть перед
школою і кожним педагогом, - дати учневі належну і якісну освіту. Результати
ЗНО – показник якості освіти, яку діти здобули у школі. Роль і значення
математики неоцінні, безперервно зростають у сучасному житті. Найважливіше
завдання школи з питань навчання математики – давати учням глибокі й міцні
знання, прищеплювати навички й уміння застосовувати їх у житті, на практиці.
Школа мусить навчити кожного свого випускника знаходити шляхи до розв’язання
проблем, формувати в школярів здатність до самостійного, творчого мислення. Учитель
відбувся тоді, коли він бачить у школярів, яких навчає і виховує, результат.
Кожен учитель несе відповідальність за те, якими учні вийшли з його уроку.
Тобто, після уроку в дітей не повинна згаснути жага до знань і любов до життя.
На уроці учень має здобувати знання і вчитися ними оперувати, витрачаючи на це
лише частку своїх сил. Якщо дитина протягом уроку працювала – вчилася
встановлювати взаємозв’язки між явищами та предметами, пояснювати,
аргументовано відтворювати засвоєне, захищати свою думку, і при цьому не втратила
віри в себе, то урок не пройшов даремно. Не тільки мені, але й кожному вчителю
важливо бачити, що діти отримують найбільшу радість і задоволення від роботи на уроці; що очі у дітей загоряються у
той момент, коли їх навчають чомусь значному, важливому в житті, а не для
отримання оцінки. З одного боку стоїть мета – навчити учня оперувати
математичними поняттями, використовувати знання при розв’язуванні прикладних
задач. З іншого боку, стандарт математичної освіти потребує від учителя
прийомів, які допомагали б здобувати знання для розв’язання певних задач,
самостійно їх формулювати. Виникає проблема: Як викладати математику, щоб у
школярів не втрачалась зацікавленість до предмета? Невтрачена зацікавленість –
це й активізація пізнавальної діяльності, і якість знань, і результативність.
Як допомогти розвинути в учнів пізнавальний інтерес, як домогтися того, щоб на
уроках математики не було б байдужих спостерігачів, а лише – активні учасники
навчального процесу? Розкрити особистість учня можливо, якщо учитель йде на урок
не тільки зі знанням навчального матеріалу, методів і прийомів навчання, набором
цікавих завдань і вмінням їх розв’язувати, а й із різноманітними і цікавими
способами й прийомами організації праці
учнів.
Я вивчаю
Немає коментарів:
Дописати коментар